Вступ і ключові показники
Розлучення стали дедалі поширенішим явищем у всьому світі протягом останніх кількох десятиліть, хоча тенденції сильно відрізняються залежно від країни та регіону. У глобальному масштабі коефіцієнт розлучень (кількість розлучень на 1000 осіб на рік) приблизно подвоївся з 1970-х до 2000-х років. Наприклад, у Європейському Союзі рівень розлучень зріс з приблизно 0,8 на 1000 осіб у 1964 році до 2,0 на 1000 у 2023 році, навіть попри те, що рівень шлюбів за той самий період знизився на 50%. Однак моделі розлучень далеко не однакові — вони відображають соціальні норми, правову базу та демографічні тенденції кожної країни. Два основні способи вимірювання розлучень:
- Загальний коефіцієнт розлучень: кількість розлучень на 1000 осіб у певному році. Це показує щорічну частоту розлучень у населенні.
- Співвідношення розлучень до шлюбів (відсоток розлучень): кількість розлучень відносно кількості шлюбів, часто виражається у відсотках (наприклад, розлучень на 100 шлюбів). Це дає приблизну довічну ймовірність того, що шлюб закінчиться розлученням. Наприклад, співвідношення 50% свідчить, що приблизно половина шлюбів завершується розлученням.
Важливо інтерпретувати ці показники в контексті. Загальні коефіцієнти можуть залежати від частки неодружених людей або вікової структури населення. Відсоток розлучень — це приблизна оцінка довічного ризику розлучення; він передбачає, що поточні моделі шлюбів і розлучень залишатимуться незмінними, хоча насправді фактичні довічні показники розраховуються шляхом спостереження за когортами шлюбів протягом часу. Проте ці індикатори разом дають корисну картину поширеності розлучень.
Статистика розлучень по країнах (актуальні дані)
У таблицях нижче наведено показники розлучень для країн, щодо яких є надійні дані, включаючи останній рік даних, загальний коефіцієнт розлучень, загальний коефіцієнт шлюбів та орієнтовний відсоток шлюбів, що закінчуються розлученням (співвідношення розлучень до шлюбів). Це дає розбивку поширеності розлучень по країнах.
Європа
Європа включає деякі з найвищих показників розлучень у світі. Багато європейських країн і колишніх радянських республік пережили сплеск розлучень наприкінці XX століття і зараз мають 40–90% шлюбів, що закінчуються розлученням. На противагу цьому, кілька європейських країн, де розлучення легалізували або нормалізували лише недавно, демонструють значно нижчі показники.
| Країна | Рік даних | Розлучень на 1000 осіб | Шлюбів на 1000 осіб | % шлюбів, що закінчуються розлученням |
|---|---|---|---|---|
| Іспанія | 2020 | 1.6 | 1.9 | 84.2% (світовий максимум) |
| Росія | 2020 | 3.9 | 5.3 | 73.6% |
| Україна | 2020 | 2.9 | 4.1 | 70.9% |
| Франція | 2016 | 1.9 | 3.7 | 51.3% |
| Португалія | 2023 | 2.0 | 2.8 | 47% |
| Швеція | 2018 | 2.5 | 5.0 | 50.0% |
| Італія | 2018 | 1.5 | 3.2 | 46.9% |
| Німеччина | 2017 | 1.9 | 4.9 | 38.8% |
| Велика Британія (Англія та Уельс) | 2015 | 1.8 | 4.4 | 40.9% |
| Польща | 2018 | 1.7 | 5.1 | 33.3% |
| Румунія | 2018 | 1.6 | 7.4 | 21.6% |
| Ірландія | 2017 | 0.7 | 4.6 | 15.2% |
| Мальта | 2018 | 0.7 | 5.8 | 12.1% |
Європа: Іспанія вирізняється орієнтовно 90% шлюбів, що закінчуються розлученням, — один із найвищих показників у світі. На противагу цьому, традиційно католицькі країни, де розлучення дозволили лише недавно (наприклад, Мальта (2011), Ірландія (1996)), досі мають дуже низькі показники розлучень (менше 0,8 на 1000) і лише близько 12–15% шлюбів закінчуються розлученням. Великі західноєвропейські країни перебувають посередині: наприклад, близько 50% шлюбів у Франції закінчуються розлученням, ~41% у Великій Британії та ~39% у Німеччині. У скандинавських країнах приблизно 45–50% шлюбів закінчуються розлученням (наприклад, Швеція ~50%). Багато східноєвропейських і пострадянських держав мають високу поширеність розлучень: наприклад, Росія (74%) та Україна (71%). Ці країни пережили сплеск розлучень під час і після радянської епохи. Водночас кілька східноєвропейських країн зберігають нижчі показники (Румунія ~22%, традиційно через більш консервативні норми). Загалом у Європі загальні коефіцієнти розлучень переважно коливаються від 1 до 3 на 1000, із медіаною близько 1,5–2,5 на 1000, але відсотки розлучень до шлюбів сильно варіюються через різні рівні шлюбності. Частково довгострокове зростання розлучень у Європі було зумовлене правовими змінами — розлучення легалізували в Італії (1970), Іспанії (1981), Ірландії (1996) та Мальті (2011), що сприяло зростанню кількості розлучень у цих країнах з часом.
Північна Америка
Північна Америка також має відносно високі показники розлучень, хоча останні тенденції в деяких регіонах спрямовані вниз.
| Країна | Рік даних | Розлучень на 1000 осіб | Шлюбів на 1000 осіб | % шлюбів, що закінчуються розлученням |
|---|---|---|---|---|
| Сполучені Штати | 2020 | 2.3 | 5.1 | 45.1% |
| Канада | 2008 | 2.1 | 4.4 | 47.7% |
| Куба | 2010 | 2.9 | 5.2 | 55.8% |
| Мексика | 2020 | ~1.0 | ~5.5 (оц.) | ~20% (оц.) |
| Чилі | 2009 | 0.7 | 3.3 | 21.2% |
| Гватемала | 2019 | (дуже низький) | (високий) | ~5% (оц.) |
Північна Америка: Сполучені Штати давно мають один із найвищих загальних коефіцієнтів розлучень серед великих країн (пік близько 5,0 на початку 1980-х). У 2000 році показник у США становив 4,0 на 1000, але відтоді знизився до 2,3 на 1000 станом на 2020 рік. Сьогодні приблизно 42–45% шлюбів у США, за оцінками, закінчуються розлученням. Сусідня Канада має схожі показники — приблизно 48% шлюбів закінчуються розлученням (станом на ~2008 рік). У Карибському басейні та Центральній Америці Куба має винятково високу частоту розлучень — близько 56% шлюбів закінчуються розлученням, що відображає історичну легкість розлучень там. На противагу цьому, загальний коефіцієнт розлучень у Мексиці (~1,0) досить низький; через сильні сімейні традиції лише приблизно 20–25% мексиканських шлюбів закінчуються розлученням (оцінка на основі останніх даних). Кілька латиноамериканських країн історично мали дуже низькі показники розлучень (у деяких випадках через заборону або нечастість розлучень до недавнього часу). Наприклад, Чилі легалізувала розлучення лише 2004 року, і до 2009 року показник залишався низьким (0,7 на 1000, ~21% шлюбів). Загалом розлучення в Латинській Америці зростають у XXI столітті, але культурні норми тримають показники помірними — багато країн Центральної Америки (наприклад, Гватемала, Гондурас) повідомляють про значно менше 1 розлучення на 1000 осіб, що означає менше 10% шлюбів, які закінчуються офіційним розлученням (хоча неформальні розлучення можуть бути вищими).
